Кажут люди нам вже нема шо боятис
Ми направду вмiєм крiзь сльози смiятис
В своiй хатi там де всi люди своi
Ми пирвемо за свiй кавальчик землi
А коли калину пiдоймемо
Так щоб вже нiхто не похилив
Ми си так подивимо на небо єк нiхто шє в свiтi не дивив Плакали втиралиси тiлько не здавалиси
Кiлько нам шє треба перебути